Кожного березня, коли весна лише починає торкатися першими теплими променями вікон нашого ліцею, ми знову повертаємося до того, хто став цифровим кодом нашої нації. Тарас Шевченко – це не просто дата в підручнику чи застиглий рядок поезії. Це той невидимий камертон, за яким ми звіряємо свої серця.
На честь 212-ї річниці від дня народження Кобзаря у Ліцеї інформаційних технологій проведено ряд заходів, метою яких було показати учням живу людину: талановитого художника, прогресивного блогера свого часу та лідера думок, чиї слова у 2026 році звучать як актуальний маніфест.
Епіцентром креативу стала нетипова година спілкування у 8-В класі “Шевченко 2:0: Реінкарнація смислів” (вчитель Світлана Заболотська). Замість сухого переліку біографічних фактів ліцеїсти перетворилися на справжніх детективів. За допомогою прихованих у текстах підказок восьмикласники розгадували таємниці дитинства поета, шукали “ягнят” із вірша “Мені тринадцятий минало” та ідентифікували професійні інструменти митця на 100-гривневій купюрі. Виявилося, що програмні твори, знайомі ще з 5-го класу, легко шифруються сучасними піктограмами. Це випробування стало справжнім тестом на логіку та знання літератури. Команди “Пензлі”, “Кобзарі” та “Мандрівники” змагалися у створенні власного бачення Тараса. Група художників розробила концепт сучасного мерчу, а майбутні SMM-фахівці створили макет сторінки Шевченка в Instagram.
Шевченківський дух охопив усі паралелі класів ліцею, поєднуючи філологію з інноваціями. 7-мі класи презентували живий журнал “Тарасове слово”, де кожен пост – це глибоке дослідження творчості (вчитель Оксана Санісало). У 5-В класі на уроці української мови панувала лаконічність: учні створювали сенкани, вкладаючи у п’ять рядків усю велич постаті Кобзаря. Завдяки віртуальній екскурсії музеєм Шевченка, ліцеїсти 7-А класу (вчитель Наталія Власенко) змогли перенестися в атмосферу його життя, досліджуючи експонати через екрани моніторів. Особливо зворушливим став момент особистого спілкування з Кобзарем. Кожен учень отримав індивідуальне передбачення – цитату з творів Тараса Григоровича. Для когось це став заклик “Борітеся – поборете!”, а для когось – мудра порада “Не дуріте самі себе”.
Завершилося святкування флешмобом “Шевченко. Голос, що тримає Україну” (вчителі Тетяна Вишницька, Наталія Власенко). Це була не просто подія, а потужна заява про те, що ми – покоління, яке пам’ятає.
Тарас Шевченко вчергове довів ліцеїстам, що він – сучасний. І поки звучить його голос – ми залишаємося непереможними.
Тетяна Вишницька, керівник методичного об’єднання суспільно-гуманітарних дисциплін