Коли ворог не обстрілює українські позиції, не чути вибухи та розриви, настають короткочасні довгоочікувані хвилини спокою, коли можна трішки відпочити, по можливості поспілкуватися з рідними, а ще почитати зворушливі листи від дітей. Малі українці пишуть і надсилають листи не лише рідним і знайомим, а усім захисникам і захисницям, щоб розповісти, як цінують їхній вчинок.
Діти болісно сприймають цю війну, а особливо, коли воюють їхні рідні. Ці хвилювання відображаються у малюнках та листах, які вони надсилають воїнам. Отримуючи ці зворушливі послання, не в одного із них на обличчі з’являються сльози. Тож можна лише уявити, що вони значать для бійців, які їх читають в окопі, бліндажі на фронті. Там не лише плакати хочеться, а й обняти по-батьківські цю дитину і пригорнути до серця.
Діти переконані, що їхні листи з теплими побажаннями стануть для наших захисників своєрідними оберегами на передовій, адже в кожен із них вони вклали часточку свого серця.